«Людина-швейцарський ніж». І газовий ключ

12








0

Як залучити глядача до нового прочитання історії про Робінзона Крузо? Тільки дохла пердящим Гаррі Поттером. Але якби тільки їм…

«Людина-швейцарський ніж» (Swiss Army Man)
Режисери: Ден Кван і Деніел Шайнерт
У ролях: Пол Дано, Деніел Редкліфф, Мері Елізабет Уинстэд
Дата прем’єри: 2016 рік
Сюжет: Безлюдний острів. І немає води і їжі, так що перспектив кілька — померти від голоду або ж звихнутися від самотності. Доведений до відчаю Хенк вже хоче покінчити з собою, коли на берег моря виносить труп незнайомого хлопця. Але труп чи це або чарівний мультитул?..

«Якщо мій найкращий друг ховається щоб пукнути — що ще він від мене приховує?..»

Фестивальне кіно. Арт-хаус. Фантасмагорія! Коли зустрічаєш в огляді на якийсь фільм такі слова, відразу настораживаешься. Чекати-то по факту можна чого завгодно, і під виглядом илитного кіна не для всіх можуть підсунути таке! Але у випадку з цією картиною все трохи складніше… і простіше одночасно.

Так, це знову Робінзон Крузо, але… ммм… потрапив у самотність власного мозку, скажімо так. Нотабене: нам доведеться дуже обережно підбирати слова, аби не розкрити сюжет (а він тут і без того дуже непростий, і не дати привід назвати себе божевільними. Отже. Центральних персонажів у фільмі, загалом-то, двоє: типовий ботанік-невдаха… небіжчик, який покликаний врятувати першого. Або скласти йому приємну компанію, як завгодно. На початку фільму режисери картини більш-менш узгодять сюжет з логікою, і навіть здається, що історія попалася нам цілком виразна і від того швидко разгадываемая. Але це розуміли і Ден Кван з Деніелом Шайнертом, тому, гарненько перекурив, режисери почали вводити в розповідь алегорії, метафори і просто відверта маячня, який в інші моменти навіть не зовсім зручно дивитися.

Ден Кван з Деніелом Шайнертом знущаються над глядачами, шокують їх, заплутують і потім знову захоплюють мудрими монологами на тлі красивої природи

«Людина-швейцарський ніж» прикидається відразу кількома фільмами, в залежності від того, які картини ви любите дивитися. Ви зможете знайти тут істинно фізіологічну комедію, драму, комедію і навіть може бути історію кохання. Але напевно це все-таки дуже сумний фільм про те, як можна бути одному в світі мільярдів людей. Недолюблений в дитинстві, головний герой намагається побудувати навколо себе світ, який він малював у своїй уяві — він навіть імітує почуття, відтворює предмети, будинки, машини, людей. У цій відчайдушній спробі стати таким як усі, з родиною, з люблячими батьками і, звичайно ж, найкращою і найгарнішою в світі дівчиною він доходить до речей по-справжньому жахливі. Але це все одно не зовсім вірні слова для такого фільму. З передостанньої фрази можна припустити, що «Людина-швейцарський ніж» це драма про людину, який просто хотів любити і йшов до цього почуття всіма доступними методами. Ні, це не чергова сумна драма про самотність. Або про Сумного Психа. Для цього дана картина занадто божевільна і зроблена руками справжніх хуліганів, яким в кайф ламати сентиментальний настрій окремих сцен показом кадрів відверто фізіологічного характеру. Ден Кван з Деніелом Шайнертом знущаються над глядачами, шокують їх, заплутують і потім знову захоплюють мудрими монологами на тлі красивої природи. І через секунду знову починається якась маячня параноїка з приплясывающими в кадрі акторами.

«Менні, якщо ти не пам’ятаєш «Парк Юрського періоду», то ти безнадійний»

Цілком може бути, що ми не зрозуміли й половини того, що автори вкладали у фільм «Людина-швейцарський ніж». У всякому разі, фінал стрічки відповідей не дає, а радше ще більше заплутує. Від цього трохи втомлюєшся (від пошуків логіки), але в цьому є і своє певне чарівність. Знову-таки, відмінно зіграли і Пол Дано, і Деніел Редкліфф — просто потрапили вони в страшні руки режисерів-бешкетників, які могли розповісти нам хвилюючу і страшну драму про людину і труп на безлюдному острові, але вважали за краще цього досить специфічне веселощі. Вийшло не без збитку, але дійсно запам’ятається надовго.